Head of the department
room 404, building 101
+38 044 525-47-56
pugatch@kinr.kiev.ua
Пугач Валерій Михайлович
Професор,
доктор фіз.-мат. наук,
зав. відділу фізики високих енергій
Інституту ядерних досліджень НАН України
(Науково-біографічна довідка)
(2017 рік)
Українець.
Народився 30 січня 1945 р. в м. Попасна (Луганська обл., Україна).
Одружений, має трьох синів.
За освітою та родом діяльності – фізик (фізика атомного ядра та елементарних частинок), закінчив у 1966 р. фізичний ф-т Киівського Держуніверситету ім. Т.Г. Шевченка.
У 1975 р. захистив кандидатську і в 1986 р. докторську дисертації, присвячені дослідженням багаточастинкових ядерних реакцій по спеціальності “Фізика атомного ядра та елементарних частинок”. З 1993 р. – професор. Вільно володіє українською, російською та англійською мовами.
В Національній Академії Наук України працює з 1965р. в Інституті фізики, а потім в Інституті ядерних досліджень на посадах: з 1970 р. – інженер, з 1973 р. –мол. наук. співр., з 1979 р. – вчений секретар інституту, з 1983 р. – ст. наук. співр., з 1985 р. – зав лабораторією корельованих ядерних процесів, з 1996 р. – провідний науковий співробітник відділу ядерних реакцій, з 2005 р. по цей час – зав. відділу фізики високих енергій
В.М. Пугач, відомий вчений в галузі досліджень фізики взаємодії ядер та елементарних частинок в широкому діапазоні енергій. Створив новий напрямок досліджень впливу ядерного середовища на спостережувані характеристики розпаду короткоживучих ядер в багато-частинкових реакціях. Ним розвинуто метод визначення часу життя, спіну та парності короткоживучих ядерних станів, встановлено деформацію їх характеристик, зумовлену впливом кулонівського та ядерного поля супутніх ядер, ефектами ближнього розсіяння та інтерференції.
Детально досліджені явища фрагментації сили гігантських резонансів та глибоких діркових станів ядер в процесах розсіювання електронів, альфа-частинок та важких іонів на ядрах були успішно пояснені в рамках квазичастинково-фононної моделі ядра.
Створений В.М. Пугачем напрямок досліджень впливу ядерного середовища на спостережувані характеристики багато-частинкових взаємодій розвивається також в його дослідженнях при високих енергіях. В експерименті HERA-В (Hamburg, DESY) одержано унікальні дані про процеси генерації дивних, чарівних та привабливих кварків в ядерному середовищі. Встановлений в дослідженнях В.М. Пугача фізичний принцип відповідності кількості ядерних взаємодій величині заряду, утворюваного в металевих мішенях-детекторах при їх взаємодії з високо енергетичними іонами, дозволив реалізувати вперше в світі режим одночасного одержання даних з кількох ядерних мішеней, введених в гало пучка накопичувально-прискорювального комплексу, що надає можливість високої точності виміру поперечних перерізів рідких процесів.
В створеному за ініціативою В.М. Пугача відділі фізики високих енергій успішно розвиваються роботи в рамках кількох міжнародних проектів, зокрема спрямованих на дослідження фундаментальних взаємодій матерії та антиматерії, пошук нових кваркових станів та частинок, кварк-глюонної плазми, тощо. Як один із ініціаторів цих досліджень та керівник відповідних груп українських вчених, В.М. Пугач входить до складу Правлінь Міжнародних Колаборацій LHCb (Великий Адронний Колайдер, ЦЕРН, Женева), HERA-В (DESY, Гамбург) та СВМ (проект FAIR, Дармштадт).
Основні напрямки наукових досліджень та діяльності.
Досліджено закономірності взаємодій ядер та елементарних частинок при низьких та високих енергіях за допомогою створених ним та разом з співробітниками оригінальних експериментальних методик в ІЯД НАН України, ІЯФ РАН (м. Новосибірськ), ІОФ РАН (м. Москва), Макс-Планк-Інституті ядерної фізики (м. Хайдельберг, ФРН), DESY (Hamburg), CERN (Geneva), GSI (Darmstadt) та інш.
Наукову діяльність розпочав у 1965 р. в Інституті Фізики НАН України під керівництвом академіка НАН України О.Ф. Нємця та д.ф.м.н. М.В. Соколова. За його участю були виконані кореляційні дослідження реакції розщеплення дейтронів в полі ядер. Було встановлено немонотонну залежність поперечних перерізів цього процесу від масового числа ядра (ефект Нємця) та розроблено методику дослідження поверхні ядер в таких еспериментах (1965 – 1977 р. разом з М.В. Соколовим, Б.Г. Стружко, М.В. Євлановим та інш.).
Дослідив широке коло багаточастинкових ядерних реакцій, ініційованих легкими та важкими іонами, в кінематично повних експериментах на прискорювачах ЕГ-5, У-120 та У-240 ІЯД НАН України, НЕП-100 ІЯФ РАН (м. Новосибірськ), ізохронному циклотроні Ядерного Центру (м. Карлсруе) та тандем-генераторі Макс-Планк-Інституту ядерної фізики (м. Хайдельберг, ФРН).
Винайшов залежність спостережуваних параметрів двохфрагментних а також гігантських резонансів ядер від умов їх збудження та розпаду (1970 -1988р. разом з О.Ф. Нємцем, Ю.М. Павленко. В.В. Комаровим, А.М. Поповою, В. Л.Шабловим та інш.). Розвинув застосування явищ перерозсіяння та інтерференції для визначення часу життя, спіну та парності короткоживучих ядерних станів, що збуджуються в багаточастинкових ядерних реакціях (разом з В.А. Пилипченко, Ю.О. Васильєвим, О.В. Бочкарьовим та інш.)
Визначив характеристики та властивості збудження глибоколежачих протонно-діркових станів ядер, які використовувались для подальшиого розвитку квазичастинково-фононної моделі ядра (1982 – 1992 р. разом з Г. Вагнером, П. Грабмаіром, А.І. Вдовіним, Б.Б. Войцеховським, С.Г. Поповим та інш.).
Встановив субмікронну позиційну чутливість напівпровідникових стріп-детекторів та розробив систему підтримки їх працездатності за умов надвисоких радіаційних навантажень (1986-1998 р. разом з А.Б. Розенфельдом, В.А. Ківою, Ю.О. Васильєвим, К.Т. Кнопфле, К. Бауером, Б. Швінгерхойером та інш.).
Створив експериментальну методику для дослідження генерації швидких іонів потужними імпульсами СО2 лазера (1988 -1992 р. в ІЯД НАН України та ІОФ РАН (м. Москва) разом з Ю.М. Павленко, В.В. Аполоновим, Ю.М. Калачовим, В.В, Добриковим та інш.).
Розробив нові методи контролю радіоактивного забруднення навколишнього середовища в т.ч. за завданням Міжнародного Агентства з Атомної Енергії (1986 – 1994 р. разом з Ю.М. Павленко, В.В. Осташко, М.М. Ткачом, Г.В. Пітатєлєвим та інш.). Приймав участь в роботі Оперативної Міжвідомчої Групи Радіаційної обстановки при Урядовій Комісії СРСР по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 р.
Розробив новий тип радіаційно стійких детекторів потоків заряджених частинок високих енергій – Металеві Фольгові Детектори, які застосовуються в експериментах на прискорювачах DESY (Hamburg), CERN (Geneva), Макс-Планк-Інституті ядерної фізики (м. Хайдельберг, ФРН), ІЯД НАН України (1994 – 2004 р. разом з М.М.Ткачом, В.Є. Аушевим, Ю.О. Васильєвим, В.Л. Перевертайло, К.Т. Кнопфле, М. Шмелінгом та інш.).
За ініціативою та участю В.М. Пугача розроблено фізико-технічні основи детекторів іонізуючого випромінювання нового класу– металевих детекторів, успішно застосованих як для досліджень з фізики релятивістських зіткнень ядер в експериментах HERA-В (DESY, Hamburg) та LHCb (CERN, Geneva), так і в суміжних галузях науки для дослідження спектрів мас важких іонів в ІПФ НАН України (м. Суми), миттєвого вимірювання просторового розподілу дози для цілей фракціонованої радіотерапії на біо-медичній лінії ID17 (ESRF, Grenoble) та в клінічному центрі важких іонів (HIT, Heidelbeg), вивчення динаміки фазових переходів в металах при нагріванні/охолодженні на установці швидкісного рентгено-структурного аналізу в ІПМ НАН України (м. Київ). Ці роботи одержали суттєвий розвиток за підтримки програми CNCP (Великобританія, проект Р396, УНТЦ). Виконано успішні дослідження ММД на синхротронах ESRF (Grenoble, France), DIAMOND (Oxfordshire, UK), PETRAII (DESY, Hamburg), PSI (Villigen, Switzerland). Продемонстровано можливість застосування металевих мікростріпових детекторів як елементів електронної фокальної площини мас-спектрометрів.
Розробив та впровадив нові мішенні комплекси та детектори для експериментів на накопичувальних кільцях релятивістських частинок, за допомогою яких досліджуює процеси утворення і розпаду різних кваркових станів в залежності від ядерного середовища (1990 – 2004 р. разом з Ю.М. Павленко, В.Є Аушевим, В.Л. Перевертайло, Б.Б.Войцеховським, К. Ехретом, К. Кнопфле, М. Шмелінгом та інш.) .
Є засновником та входить до складу Правлінь Міжнародних Колаборацій HERA-B (DESY, Hamburg), LHCb (CERN, Geneva), СВМ (Darmstadt), метою яких є пошук сигналів Нової фізики за межами Стандартної Моделі взаємодій елементарних частинок, причин асиметричної розбудови Всесвіту (матерія-антиматерія), нового стану речовини – кварк-глюонної плазми, тощо.
Організатор та учасник багатьох наукових форумів, в т.ч. міжнародних, з фізики ядра та елементарних частинок (Транс-Європейська Школа з фізики високих енергій, зимні курси лекцій з фізики елементарних частинок та інш.)
Автор та співатор понад 500 наукових публікацій.
https://inspirehep.net/author/profile/V.M.Pugatch.1
https://scholar.google.com/citations?hl=en&user=eFoR2KEAAAAJ
Керує навчанням в аспірантурі та дипломними проектами студентів вузів. Викладає курси з фізики елементарних частинок, техніки експерименту фізики високих енергій, методів реєстрації радіоактивного випромінювання, створив новий курс лабораторних робіт з фізики високих енергій (Київський Національний університет ім. Т.Г. Шевченка). Під його керівництвом захистились 6 кандидатів наук.
Входить до складу Вченої Ради ІЯД НАНУ та Вченої ради по захисту дисертацій ІЯД НАН України, Правління Міжнародних Колаборацій LHCb (CERN, Женева), HERA-В (DESY, Гамбург), СВМ (GSI, Дармштадт), LIA IDEATE (Франція, Україна), редколегії журналу “Ядерна фізика та енергетика”, керівник ряду наукових тем ІЯД НАН України а також наукового семінару ІЯД НАН України з фізики високих енергій та елементарних частинок. В створеному за ініціативою В.М. Пугача відділі фізики високих енергій ведуться дослідження фізичних процесів при зіткненнях релятивістських іонів та ядер, властивостей матерії та антиматерії, пошуку нових частинок та станів речовини, тощо.
Бібліометрика української науки
Бібліометричний профіль вченого – декларація про наукову діяльність